Walentyn Walentyn
466
BLOG

Жиди про Кам'янець і про себе

Walentyn Walentyn Historia Obserwuj temat Obserwuj notkę 1

Не так давно для читачів Хмельницької обласної наукової бібліотеки стало доступним ще одне цікаве історичне джерело – Єврейська енциклопедія,  що довгий час зберігалася у “спецхрані”.

Пропонуємо вашій увазі статтю з цієї енциклопедії про місто Кам’янець –Подільський та про кам’янецьких євреїв.

Кам’янець-Подільський – в епоху польського панування повітове місто Подільського воєводства. Перші відомості про євреїв відносяться до 1447 року, коли кам’янецький староста Цемержинський заборонив євреям під страхом тюремного ув’язнення перебувати у місті більше трьох днів. 1518 року комісія, призначена Сигізмундом I для розгляду спорів між шляхтою і міщанами Кам’янця, заборонила євреям скуповувати сільськогосподарські продукти у селах, що було підтверджено королем. 1598 року Сигізмунд III заборонив євреям селитися у Кам’янці та у його передмістях і займатися торгівлею; приїжджим євреям надано було право триденного перебування. 1648 року багато євреїв шукало притулку від полчищ Хмельницького в укріпленому Кам’янці; за словами автора літопису (укладеного 1655 року) під час облоги Кам’янця козаками там перебувало понад 10000 єврейських сімей, що страшенно потерпали від голоду; за повідомленням подільського судді із Кам’янця (27 жовтня 1648 року), місто справді виявилося неприступною твердинею для козаків цього разу, а також при повторній облозі сином Богдана Хмельницького 1652 року. Незабаром після козацьких воєн євреї виклопотали у короля Яна-Казимира рескрипт на право проживання у Кам’янці, але вразливий та непослідовний Ян-Казимир, через скаргу кам’янецьких міщан, видав 1654 року указ про вигнання євреїв із Кам’янця. Указ цей, мабуть, незабаром було скасовано, тому що комісія, яка вивчала 1665 року причини занепаду благополуччя Кам’янця, постановила вигнати усіх євреїв із міста, надавши їм 12-тижневий термін для продажу будинків. Сейм 1670 року заборонив євреям та циганам жити на відстані 3 миль від міста. 1672 року турецький Султан Магомет IV захопив Кам’янець, надавши усім національностям, не виключаючи і євреїв, вільний вибір місць проживання; під час панування турків (1672-1699) єврейське населення Кам’янця значно збільшилося. Після повернення Кам’янця до Польщі відновилися переслідування євреїв. 12 грудня 1725 року король Август II зобов’язав кам’янецького старосту не дозволяти євреям поселятися й торгувати у Кам’янці; але місцева адміністрація, яка прихильно ставилася до євреїв, не виконувала королівського розпорядження. Магістрат звернувся (1737 року) до сандомирського воєводи з просьбою поклопотатися на сеймі про звільнення міста від євреїв, але, не домігшись цього, магістрат звернувся до місцевого єпископа з клопотанням, у якому було вказано: що “порушуючи надані місту привілеї та коронні конституції євреї не лише міцно осіли у місті, але й, стягуючи з різних місць своїх одновірців, переповнили місто, і тим довели християнське населення до економічного занепаду”. Комісія, відправлена королем 1747 року в Кам’янець для відновлення благополуччя міста, постановила притягнути євреїв до суду за те, що вони незаконно поселилися у Кам’янці. Три роки згодом, 1750 року вийшов королівський указ, щоб євреї протягом 24 годин залишили місто; будинки їхні мають перейти у власність міста, а синагогу слід зруйнувати. Євреї, що змушені були залишити Кам’янець, поселилися частково у передмістях та околицях, як наприклад у Зіньківцях (див.), Карвазаки та ін. Важкі умови зовнішнього побуту перешкоджали розвитку культурного життя кам’янецьких євреїв. Після суворого “херему”, накладеного з’їздом рабинів у Бродах під час засідання “Вааду чотирьох країн” (1756 року), на сектантів-франкістів, останні вирішили помститися своїм гонителям-рабинам. З’явившись у Кам’янці до католицького єпископа Дембовського, представники сектантів об’явили йому, що вони відкидають Талмуд, визнають лише “Зогар” та вірують, що Бог єдиний у трьох іпостасях. Єпископ вирішив тоді влаштувати релігійний диспут, який відбувся влітку 1757 року в присутності єпископа та інших представників духовенства. Дебати тривали впродовж 8 днів. Єпископ виніс враження, що талмудисти переможені у диспуті й восени того ж 1757 року наказав відібрати у євреїв подільської єпархії екземпляри Талмудів, що знаходилися у них, та попалити їх на вогнищах. Тисячі примірників були прилюдно спалені на площі (… Про це: Регести, тт.I та II; Я.Емден; Balinski-Lipinski, Starozytna Polska, III…Архив Юго-зап. России, ч.5,тт. I, II.).

Нині – губернське місто Подільської губернії. Коли після приєднання Кам’янця-Под. до Росії постало питання про те чи зберігають свою силу старі польські заборонні привілеї, що були надані місту ними. Павло указом 8 вересня 1797 року повелів “євреїв із Кам’янця-Подільського не висилати, а залишити на тій підставі, на якій вони і в інших містах вільне перебування мають”, у зв’язку з чим, як видно з наступних цифр, що відносяться до Кам’янця-Подільського та його повіту, єврейське населення швидко зросло, зайнявши видне місце у торгово-промисловому класі:

 

Купці христ. Купці євр. Міщани христ. Міщани євр.

1797 рік 92 24 869 1367

1799 рік 75 29 899 2617

У найближчі роки число євреїв-міщан, нарівні з християнами, зменшилося, але число євреїв-купців зросло. За ревізією 1847 року в повіті існували наступні “єврейські громади”: Кам’янецька - 4 629 душ; Жванецька – 1619; Грудецька – 2785; Чемеровецька – 418; Купинська – 923; Смотрицька – 1247; Лянцкорунська – 939; Фрампільська – 570; Карвасарська – 752; Орининська – 1247; Зіньковецька – 547; Шатавська – 1136; Гусятинська – 229; Збрижська – 492; Маківська – 425; Балинська – 274; Черчецька – 130. 1857 року у Кам’янці та його повіті налічувалося купців 1 та 2 гільдії – 67 (християн зовсім не було), 3 гільдії – 933 (християн всього 10), міщан 7326 (християн 1523). Незважаючи на те, що євреї служили важливим фактором місцевого економічного життя, президент міського магістрату порушив 1832 року питання про заборону євреям жити у Кам’янці, посилаючись на стародавні привілеї та права міста, але Комітет міністрів постановив дозволити їм надалі жити у Кам’янці а також набувати у власність нерухомість та поправляти старі будинки; але будувати нові будинки й лавки було дозволено тільки у частинах міста, що називалися Руськими та Польськими фільварками. Цим заходом уряд хотів спонукати євреїв до забудови пустирів; з цією ж метою 1834 року було зовсім заборонено придбання будинків поза фільварками та ремонт старих будівель. Через це євреї були змушені зводити будівлі на фільварках, а між тим уряд, маючи намір зовсім виселити євреїв з Кам’янця-Подільського й передбачаючи, що у цьому випадку будинки, що належали євреям, упадуть в ціні, заборонив 1843 року брати нерухомість євреїв у заставу по підрядах, що було підтверджено 1854 року стосовно забезпечення винного відкупу. Лише 1859 року це обмеження було зняте після повторного клопотання київського генерал-губернатора Васильчикова, який вказував на те, що заборона євреям набувати будинки, затримуючи розвиток міста, “повернулась у безкорисне пригнічення євреїв, а через те й торгівлі” й знецінило будинки, від чого страждали й інтереси казни. (Про це Ю.Гессен, Закон і життя; рукописні матеріали).

За переписом 1897 року, євреїв – за віросповіданням – 16211 (7653 чол. статі та 8558 жіночої, тобто приблизно 40% всього населення), за ознакою рідної мови (тобто тих, що вказали своєю рідною мовою єврейську) – число їх усього 16112. Євреї ділилися на купців – 370, міщан – 15631, разом з їх сім’ями. Торгово-промислове життя серед єврейського населення, через віддаленість Кам’янця від залізниці, розвинуте слабко. Характерні єврейські заняття – звичайні для міст межі осілості. На першому місці в області дрібної промислової діяльності стоїть, як і скрізь, виготовлення одягу: зайнято 713 самостійних та біля них 1852 члени сімей; обробкою продуктів рослинництва та тваринництва – 115 самостійно та 397 членів сімей; обробкою дерева – 106 самостійно та 249 членів сімей; обробкою металу – 108 та 227 членів сімей. Більш розвинута дрібна торгівля; на першому місці – торгівля продуктами сільського господарства – 759 самостійно та 2278 членів сімей, одягом – 270 самостійно та 740 членів сімей; посередництвом – 119 самостійно та 376 членів сімей, торгівлею без точного визначення предметів її – 123 самостійно та 392 члени сімей. Усього ж торгівлею зайнято було євреїв приблизно 1750 самостійно та 6300 членів сімей. Приватною службою як прислуга та поденним промислом зайнято було 679 самостійно (жінок сам.-548, чоловіків лише 131, і лише 219 членів сімей); з іншого боку – постійним доходом та на доходи батьків і родичів жило 304 сімейства й 612 членів сімей. Інтелігентними професіями зайнято було 190 самостійно та 53 члени сімей. Всього самостійного професіонального єврейського населення налічувалося 5012, членів сімей – 11100. Грамотних по-російськи налічувалося 3844 євреї (24%), грамотних іншими мовами – 2379; тих, що отримали освіту вище початкової – 155. За даними 1902 року всього було тут 2 приватних чоловічих та 2 жіночі школи. Культурно-просвітнє життя серед євреїв населення Кам’янця-Подільського розвинута дуже слабко.

Підготував В.Бендюг

 

 

 
Євреї про Кам’янець та про себе
 
Walentyn
O mnie Walentyn

zurnalist

Nowości od blogera

Komentarze

Inne tematy w dziale Kultura