МОВОЮ документів: замість українського народу – «руське населення» 
# Розмовляв Степан Мігус
Розмова з істориком, професором Волинського національного університету Миколою КУЧЕРЕПОЮ
Нещодавно, при нагоді відзначання ювілеїв Галицько-Волинського князівства і Волинської області, ви під час круглого столу оприлюднили маловідомий для загалу факт – задум підготовки довоєнною владою Польщі проекту щодо остаточного вирішення української присутності на Волині. У чому була суть цього проекту?
З Луцька 1938 р. відіслано тодішнього волинського воєводу Яна-Генрика Юзевського, кажучи найзагальніше, відносно прихильного українцям. На його місце прислали Александра Гауке-Новака. Він отримав від Ради Міністрів Польщі завдання розробити нову державну політику щодо місцевих українців. І такий проект був розроблений. У лютому 1939 р. Рада Міністрів схвалила його. Проект передбачав: 1) зняти з вжитку слова «Україна», «українець», «український», «український народ», а замість них вживати термінів «православний», «тутешній», «русин», «руське населення» та інших, щоб тільки не було слова «українець» чи «український»; 2) перевести Православну церкву на польську мову – щоб це здійснити, вирішено, що всіх кандидатів на священиків обов’язково треба брати у Варшаву і на теологічних студіях Варшавського університету з них готовити по-польськи богословів, а кандидатів на священиків належало підбирати з родин православних поляків; 3) зменшувати навчання української мови та створювати такі змішані польсько-українські організації, де б домінували лише поляки.
На який проміжок часу була розрахована ця програма? Коли мали «зникнути» волинські українці?
Програма була розписана на 20 років. Мала призвести до повної денаціоналізації чи асиміляції українців на Волині. При попередньому волинському воєводі Г. Юзевському радше не можна було провести цієї програми, оскільки він був прихильником польсько-українського співробітництва. Натомість його наступник А. Гауке-Новак був соратником маршалка Ридза-Сміґлого, рішучого прихильника денаціоналізації українських земель, які були під Польщею. Ви знаєте, що діялося в другій половині 30-х років на Холмщині. У цьому ж часі на Волині почалася ревіндикація душ, тобто коли людей почали силою окатоличувати.
Парадоксально, але від запланованої польським урядом денаціоналізації українців Волині і Галичини врятував вхід Червоної армії на ці землі 17 вересня 1939 р.
Це справді парадокс, що Сталін став «збирачем» українських земель. Він, звичайно, зовсім з іншою метою, зробив те, чого не здійснили Петлюра, Грушевський, Винниченко, Бандера, Коновалець. Сталін домовився з Гітлером за спиною українців, як і при кому їм жити. Сама дата 17 вересня 1939 р., я так рахую, це факт великої історичної ваги. Україна вперше у своїй історії опинилася в якійсь квазі-державі. Але те, як це проведено, ми повинні рішуче засудити.
Де й коли ви знайшли ці документи – своєрідний вирок українцям Волині?
Вони знаходяться в Державному архіві Волинської області. Це декілька документів. Перший та основний – це «Політична програма на Волині. Проблема православного населення». Її розіслано старостам Волинського воєвідства. Вона детально охоплює ставлення до «руського населення», у дужках дописано «українського». [...]
Повний зміст статті: 18 лютого 2010
«Наше слово» №5, 31 січня 2010 року
